Мавпа, яка живе майже під хмарами

Тибетська кирпоноса мавпа, яку також називають юньнаньською кирпоносою мавпою, мешкає в гірських лісах південно-західного Китаю, переважно між річками Янцзи й Меконг. Її ареал охоплює високогірні ліси Юньнаню та прилеглих районів Тибету. Це один із найбільш високогірних видів нелюдиноподібних приматів: тварин спостерігають приблизно на висотах 3000–4500 метрів.

Ніс, якого майже немає

Кирпоносий профіль — не наслідок холоду, який «відморозив» ніс, а спадкова особливість роду Rhinopithecus. Ніздрі спрямовані вперед і вгору. Достеменно встановленого пояснення еволюційної переваги саме такої форми немає, тож приписувати їй функцію обігріву повітря було б поспішно.

Чим харчуватися, коли все замерзло?

У холодний сезон важливу частину раціону становлять деревні лишайники — організми, утворені співжиттям гриба з фотосинтезувальним партнером. Також мавпи їдять листя, бруньки, молоді пагони, плоди й іншу рослинну їжу, коли вона доступна. Частка лишайників змінюється залежно від сезону та місцевості.

Секрет виживання — не один

Густе хутро допомагає зберігати тепло. Але виживання в горах залежить не тільки від шерсті: значення мають поведінка, доступ до їжі, вибір місць для відпочинку та соціальні зв’язки. Великі групи цих мавп складаються з менших сімейних одиниць. Дорослі й молодняк взаємодіють, доглядають шерсть і підтримують контакт.

Чому вони опинилися в горах?

Високогірне життя сформувалося впродовж еволюційної історії виду. Це не означає, що окремі мавпи свідомо «обрали холод» замість джунглів. Природний добір протягом багатьох поколінь сприяв пристосуванням, які дозволили популяціям жити в цьому середовищі.

Крихкий світ серед снігів

Тибетська кирпоноса мавпа — рідкісний вид, якому загрожують втрата й фрагментація лісів, а також інші наслідки людської діяльності. Збереження суцільних ділянок високогірного лісу важливе не тільки для самих мавп, а й для цілої екосистеми.

Загадка FAUNIGMA

Що дивовижніше: мавпа, яка витримує снігову зиму, чи лишайник, який перетворився для неї на їжу? Насправді їхня історія пов’язана: виживання одного виду часто залежить від зовсім інших організмів.

Кожна тварина дивовижна. І ми це доведемо.