Він має дзьоб, відкладає яйця, годує дитинчат молоком без сосків, полює із заплющеними очима — і ще й відчуває електричні сигнали живих істот.

Коли перші опудала качкодзьоба потрапили до Європи, деякі натуралісти вирішили, що це підробка.

Але що в цій тварині насправді найдивніше?

Дізнатися більше

Качкодзьоб — одна з тих тварин, які здаються складеними з деталей різних істот. Плоский хвіст нагадує бобровий, перетинчасті лапи — качині, а широка м’яка морда схожа на дзьоб.

Та зовнішність — лише початок.

Ссавець, який відкладає яйця

Качкодзьоб належить до однопрохідних — дуже давньої гілки ссавців. Сьогодні до неї належать качкодзьоб і єхидни. На відміну від більшості ссавців, вони відкладають яйця.

При цьому качкодзьоб залишається справжнім ссавцем: у нього є шерсть, він теплокровний і вигодовує малят молоком.

Але навіть тут усе незвичайно.

У самки немає сосків. Молоко виділяється через численні пори шкіри на животі, а малята злизують його з шерсті та шкіри матері.

Полювання із заплющеними очима

Качкодзьоб проводить багато часу у воді, шукаючи дрібних безхребетних на дні річок і струмків.

Коли він пірнає, то закриває очі, вуха й ніздрі.

Здавалося б, після цього полювання мало б стати майже неможливим.

Але головний «сенсор» качкодзьоба — не очі. Це його дзьоб.

На ньому розміщені механорецептори, які відчувають рух і тиск води, а також електрорецептори — рецептори, здатні сприймати слабкі електричні поля.

Будь-який м’яз під час скорочення створює крихітні електричні сигнали. Ракоподібна тварина, личинка комахи чи інша здобич, що рухається в мулі, видає саме такі сигнали.

Качкодзьоб може їх виявляти. Тобто під водою він частково «бачить» живу здобич не світлом, а електрикою.

За даними Australian Museum, у дзьобі качкодзьоба — близько 40 тисяч електрорецепторів. Разом із рецепторами дотику вони дають йому надзвичайно чутливу систему пошуку корму.

Що він їсть?

Переважно донних безхребетних: личинок комах, ракоподібних, червів, дрібних молюсків та іншу водну живність.

Здобич качкодзьоб може складати у защічні мішки, а потім пережовувати на поверхні. Дорослі тварини не мають звичайних зубів — їжу вони перетирають роговими пластинами.

А ще він отруйний

У самців на задніх лапах є шпори, пов’язані з отруйними залозами. Отрута використовується, ймовірно, насамперед у конфліктах між самцями під час сезону розмноження.

Для людини укол може бути надзвичайно болючим, хоча смертельні випадки для людей не є типовими.

Чому він такий дивний?

Насправді качкодзьоб не є «помилкою природи» і не складається з качки, бобра та видри.

Його незвичайні риси — результат окремої еволюційної історії.

Однопрохідні дуже давно відокремилися від лінії, що привела до сумчастих і плацентарних ссавців, і зберегли набір рис, яких у більшості сучасних ссавців уже немає.

А водне життя додало нові спеціалізації: перетинчасті лапи, щільне хутро, форму тіла та надзвичайно чутливий електрорецептивний дзьоб.

Тому найдивніше в качкодзьобі не те, що він «схожий на кількох тварин».

Найдивніше — наскільки іншим може бути ссавець і все одно залишатися ссавцем.

Фінал

Ми звикли уявляти ссавця за певним набором правил.

Живонародження. Соски. Зуби. Звичні органи чуття.

Качкодзьоб бере цей список — і майже в кожному пункті відповідає: «Не обов’язково».

Кожна тварина дивовижна. І ми це доведемо.